Нещодавно у фінансовій сфері США виникла хвиля обурення. Великі банки закликають змінити нові регуляторні правила щодо стейблкоїнів, і причина цього досить цікава. Висока процентна ставка, яку пропонують платформи стейблкоїнів, що перевищує 4%, різко контрастує з практично нульовою процентною ставкою на поточні рахунки в банках, що викликало занепокоєння в банківській сфері. Вони турбуються, що люди можуть перевести свої заощадження на платформи стейблкоїнів, що призведе до значних втрат депозитів у банках.

Цей феномен вказує на два важливі сигнали: по-перше, традиційні банки вже усвідомлюють, що криптовалюти більше не є маргінальними фінансовими продуктами, а стали конкурентами, які можуть становити суттєву загрозу для традиційної фінансової системи. По-друге, регулювання стає захисним бар'єром для традиційних фінансових установ, намагаючись обмежити розвиток криптовалютної галузі шляхом встановлення правил, щоб захистити свої інтереси.

Згідно з даними аналітичної компанії Chainalysis, понад 1,3 трильйона доларів США вже надійшло з традиційної фінансової системи на ринок стейблкоїнів. Банки стверджують, що піклуються про захист споживачів, але насправді більше турбуються про постійні втрати депозитів. Наприклад, модель PYUSD, яку минулого року запустив PayPal, підтримує можливість отримання процентної ставки на монети; якщо вона широко впровадиться, це може суттєво вплинути на депозитний бізнес банків.

Ця серія подій викликала ключове питання: якщо банки дійсно піклуються про інтереси користувачів, чому вони не обирають підвищити Процентна ставка на депозити для участі в конкуренції, а замість цього лобіюють регуляторні органи для придушення конкурентів? Така практика не лише виявляє консервативну позицію традиційних фінансових установ перед новими фінансовими технологіями, але й відображає їхню нездатність адаптуватися до змін на ринку.

З розвитком фінансових технологій традиційна банківська сфера стикається з безпрецедентними викликами. Їм потрібно переосмислити свої бізнес-моделі, підвищити якість та ефективність обслуговування, а не покладатися на регулювання для підтримання монопольного становища. Водночас регулятори також повинні знайти баланс між захистом прав споживачів та сприянням фінансовим інноваціям, створюючи справедливе середовище для здорової конкуренції між новими та старими фінансовими моделями.

Ця суперечка позначає, що фінансовий сектор перебуває на важливому вирішальному етапі. У майбутньому ми можемо бачити більше злиття та зіткнення традиційних фінансових установ з новими фінансовими технологіями, що сприятиме розвитку всього сектора в більш відкритому, ефективному та інклюзивному напрямку.